Дитячі запитання іноді з’являються в найнесподіваніший момент: дорогою додому, під час вечері чи перед сном. За ними часто стоїть не потреба в миттєвій енциклопедичній відповіді, а бажання разом поміркувати.
Можна чесно сказати: «Не знаю»
Це чудова нагода додати: «Давай пошукаємо», «Як ти сам думаєш?» або «Що ми можемо перевірити?». Так дитина бачить, що не знати — нормально, а знаходити відповіді — цікаво.
Дослідження поруч
Калюжа після дощу, тінь на стіні, насінина в яблуці чи маршрут автобуса можуть стати приводом спостерігати, порівнювати й висувати припущення. Для цього не потрібна лабораторія — достатньо уваги.
Цінуйте хід думок
Навіть якщо відповідь дитини не збігається з фактами, варто спершу запитати, як вона до неї дійшла. Так ми підтримуємо сміливість думати й говорити, а не лише вгадувати правильний варіант.
Допитливість — це навичка, яку добре підживлюють час, уважність дорослих і право ставити будь-які запитання.